Лікувальне об’єднання ім. Семашко в Ярославлі з весни 1951 року використовують для лікування сапропелевими мулами з озера Ущемерово. Заготівля грязі в літні місяці неможлива без спеціального пристосування, тому нам довелось провести її в зимовімісяці (в кінці зими).

В поліклініці об’єднання є грязесховище – кімната в підвальному приміщенні розміром 3,5х5 м, в якій знаходиться 3 зацементованих відділення, що вміщують до 6 т грязі. Крім того, тут стоять кілька бочок, в яких зберігається ще така ж кількість грязі.

Поруч з грязесховищем влаштовано пристосування для нагрівання грязі. Воно являє собою чотирикутний металевий ящик, що розділений на дві секції, кожна з них може працювати самостійно. На дні ящика розміщена труба, через яку проходить пар, що нагріває воду, яка знаходиться в ящику. Поверх труб знаходиться решітка, на неї ставлять відра з гряззю. За один раз може бути нагріто 8 відер. Грязь доводять до температури 50-55 градусів, при нагріванні її час від часу перемішують.

Нагріту грязь в відрах доставляють в невеликий грязелікувальний кабінет, що знаходиться поруч з водолікарнею. В кабінеті встановлено чотири кушетки для хворих.

Процедури грязелікування в формі аплікацій проводять через день. Курс лікування 12-15 сеансів, рідко більше.

Температури грязі, що використовується залежить від загального стану хворого та розміру ділянки, що призначена для аплікації. Під час процедури спостерігається наступна реакція організму: з’являється місцева гіперемія, загальна та місцева пітливість, невелике прискорення пульсу. Самопочуття, як правило, залишається хорошим. В рідких випадках після третьої або четвертої грязевої процедури спостерігається загострення процесу, підсилюються болі, погіршується загальний стан, дуже рідко підвищується температура, в зв’язку з чим іноді приходилось зменшувати навантаження або тимчасово припиняють лікування.

В останньому випадку по закінченню періоду загострення лікування знову відновлювалось та проводилось з меншим кількісним та температурним навантаженням і з більшими інтервалами між процедурами. В більшості випадків грязеве лікування переноситься добре і хворі з охотною користуються ним.

За перший рік (1951) роботи грязелікувального кабінету було проведено біля 900 процедур, в наступному1952 р. кількість процедур значно виросла та досягла 2815.

Грязелікуванням в 1951 р. було охоплено більш 100 чоловік, в 1952 р.– 301 чоловік.

Грязелікування з успіхом використовувалось при наступних захворюваннях: радикулітах, плекситах, невралгія, невритах та деяких інших захворюваннях центральної нервової системи, зокрема ранніх формах дитячого спинального паралічу; при хронічних і підгострих випадках поліартритів, моноартритів, гепатитів ідечких інших; при хірургічних захворюваннях:розтягнення зв’язок, бурситах, переломах в період заживання, остеом елітах і деяких інших випадках; при гінекологічних захворюваннях: при хронічних і підгострих запальних процесах внутрішніх полових органів, спаєчних процесах малого тазу після бувших оперативних втручань і запальних процесів; при інших: захворювання вуха (отит), урологічних (цистити), шкіряних (епідермофітія).

По ефективності лікування всіх хворих, що пройшли курс, можна розділити на три наступні групи: 1) видужування – 88 чол. (39,3%); 2) значне або часткове покращення – 80 чол. (35,7%) і 3) без покращення – 56 чол. (25%).

Крім того, була деяка кількість хворих, які припинили лікування самостійно та раніше строку (77 чол.). Серед них були і такі, у яких в процесі лікування спостерігалось покращення, але лікування їх не було доведено до кінця.

Таким чином, позитивний результат грязелікування ми маємо в 75 % хворих.

В 25% випадків лікування гряззю залишилось без результату. Процент цей високий та пояснюється наступним: по-перше, у деяких хворих захворювання були дуже давні (токсичний поліневрит з 5 річною давністю, дитячий спинальний параліч зі стійкими залишковими явищами); по-друге, направлялись хворі, які не підлягали цьому виду лікування (склеротичні форми ендоартеритів, сирингомиелітичні артрити); по-третє, направлялись хворі з не оберненими формами захворювань (деформуючі епонділоартрити та спонділези); і, нарешті, були випадки, що в лікарню направлялись хворі для ефективного лікування, яким потрібні були кілька курсів лікування (безпліддя у жінок).

Грязелікування в нашій лікарні проводиться тільки другий рік. Досвід в використанні грязі у нас ще малий, і спостереження наші є попередніми і далеко не повними. Потрібне подальше спостереження та вивчення, як в частині відбору хворих для грязелікування, так і в відношенні ефективності лікування. Але і на основі даних, які в нас є, можна вважати, що сапропелеві грязі – потужний лікувальний фактор, вони можуть бути з успіхом використані при багатьох захворюваннях, які не піддаються іншим видам лікування.

Попит з боку населення на цей вид лікування великий, організації його не так вже і складно, і тому введення його в містах, які мають поруч сапропелеві грязі, досить доцільно.